24.02

Сподобалася дуже Купив дві книги автора. Цю та «Діалоги з дияволом». Настільки різні, що складається враження наче писали різні люди. Діалоги цікава, але ця сподобалася набагато більше. Важко описати що саме сподобалося, просто дуже сподобалося. Мені було прикро коли книга закінчилася, бо хотілося читати далі.

Книга хороша Мені дуже сподобалася книга, вона хороша. Попри те що про війну вона легко заходить і цікаво читати далі, щоб дізнатися чим все закінчиться. Дуже емоційна мені повість «оповідки з війни» бо вона настільки добра настільки й сумна. В книжці є шарм, є атмосфера, вона тримає увагу і хочеться читати але щоб не закінчилася історія. Мені давно так не заходили книги не зважаючи на то що вона про війну.

Книга не сподобалась. Книга не сподобалась.

Наважуйтесь) Дуже давно купила цю книгу, ще коли вона тільки вийшла (слідкую за автором після прочитання її попередньої книги, детективу). Але дуже довго не могла відкрити першу сторінку. А як відкрила - всю ніч читала, - сміялася, плакала та, зізнаюся, зловтішалася з бід та недолугості ворога. Якщо ви як і я вже купили, і боїтесь згадати - не бійтеся, відкривайте і читайте. Це наше життя, і наші надії. Книга насправді дуже правдива та емоційна, та найважливіше - дарує надію. Тож сьогодні…

Хороша книга Прочитала книгу на одному диханні. Марії Міняйло читала до того «Пропавшую без вести» та «Истории старого города», сподобалися обидві книг, але тут була приємно здивована що «24.02» українською і дуже ладною українською. Однозначно рекомендую! Книга хороша!

Книга гідна на 100% Довго наважувалася прочитати, бо, чесно кажучи, не хотіла переживати те, що досі болить і досі є нашою буденністю... Але книга не про біль. Вона дуже жива, дуже правдива, і після прочитання не хотілося плакати, не було смутку на серці. Вона вселяє надію. Загалом книжка має цікаву емоційну структуру (три повісті – три емоційні відтінки). Від трагедії, яка шокує, через чорний гумор, який викликає зловісний сміх, а потім автор переносить читача до любові до життя, яке не…

Трагедія, від якої неможливо відірватися! Книга залишила цілу гаму емоцій. В стилі автора «сміх крізь сльози», який поданий з колосальною глибиною. Особливо вразила повість «Вкрадена весна», яка є ключовою поміж трьох повістей. Вона одночасно і трагічна, і дотепна, тут гротеск балансує на такій філігранній межі, що без зайвого пафосу захоплюєшся майстерністю автора. В повісті дуже сильна образна передача «своїх» та «чужих», яка б могла здатися на перший погляд гіпертрофованою, але в сучасних…