Він отримує все, що хотів - і втрачає те, що було справді важливим. Максим Єфіменко завжди програє. Друг кидає на гроші, дівчина йде до іншого, а старенький ланос от-от доведеться продати, щоб позбутись боргів. І, здавалося б, нова престижна робота має стати його щасливим квитком, от тільки за дверима омріяного офісу життя Макса стискається до розміру скляного акваріума, де на нього чекають численні невдачі, таємниці, боротьба з токсичним босом, а подекуди - і з самим собою. Чи можливо побудувати щось справжнє на уламках розбитого ілюзіями життя? Скільки принижень треба проковтнути, аби остаточно втратити себе? І в який момент людина перетворюється на сірий офісний планктон? Це сатирична, зла і до болю впізнавана трагікомедія офісної реальності на зламі десятиліть, де, щоб отримати бажане, доведеться втратити все, що було по-справжньому важливим. У цій книжці немає геройства. Тільки виживання з дешевою кавою у руках і клятим будильником щоранку. І світла в кінці тунелю теж немає. Це просто офіс.
Мої враження 😵💫
Ну що вам сказати, друзі... На відміну від більшості читачів, мені ця книга сподобалась навіть більше, ніж "Лімб". Під час читання я постійно думав: "Слава Р'глору, що я ніколи не працював в офісі й в таких умовах!" 🙏 Бо я вигорів, поки просто читав. Я реально прожив ці дні разом із Максимом:
- Постійний тиск і нереальні дедлайни.
- Безкінечні таблички та непропорційний розподіл обов'язків.
- Робота з 6 ранку до 11 вечора, субота та неділя - туди ж.
- Дзвінки від керівництва посеред ночі.
- І, звісно, приниження й погрози замість бонусів.
- Плюс додайте ще сімейні непорозуміння і сварки
Це пиздець, друзі. Автор передав цю атмосферу максимально точно і майстерно, бо й сам колись проходив через дещо схоже.
💡 Не пропускайте післямову автора. Там не просто подяки, а й деяка цікава інфа, яку варто знати про створення цієї офісної агонії.
Книга цікава і начитано гарно
Читати на LibrariusКоментарі (1)