Часосховище

Книга не сподобалась Для мене книга була досить важка для сприйняття, чи то часи про які йде оповідіння, чи просто манера автора. Було не цікаво, ні опис героїв, ні їх історії мене не вразили. Не дочитала, не сподобалось.

Балканський постмодернізм Часосховище ще перший роман Ґеорґі Ґосподінова який я прочитав, проте він точно не буде останнім, бо читати цього автора дуже приємно — вже прочитав ще два його твори і всі залишили позитивне враження! Часосховище ще складний роман про час, про наші надії, про спроби повернутися туди, де та коли ми були щасливі. Це постмодернізм в усій красі — тут треба більше думати, чим читати. Це і плюс, і мінус, бо моя душа таки більше тяжіє до модернізму. Автор філігранно…

Написано гарно, але сумбурно і роз'єднано. Чи то настрій не той був, чи то начитавшись позитивних відгуків, в мене від книги були завищені очікування. І початок ніби був доволі інтригуючий, але чим далі читаєш, тим більше втрачається зв'язок, не має якоїсь цілісності, глави відірвані одна від одної. Частинами взагалі все виглядає як набір цитат.

Переосмислення плину та сприйняття часу З перший пʼяти глав розумієш, що це твоя книга. Автор дуже гарно веде оповідь. Тема батьків, нашого сприйняття проблеми людей з Деменцією. Я раджу однозначно цю книгу. Вона захоплює і не відпускає до останньої сторінки

Для роздумів та конспектування Цей текст має лаконічну і водночас глибокопродуману оповідь. Автор дає відсилки до інших творів, авторів та знакових подій. Сама по собі розлога філософська рефлексія на тему часу, пам’яті та світосприйняття створена, на мій погляд, майстерно та виважено. Окремо аплодую пану Сливинському за переклад.