Ловець невинних душ

Як би дивно це не звучало, зазвичай я читаю трилери і детективи, щоб розслабитись і відволіктись від книг інших жанрів. Але "Ловець невинних душ" - це зовсім інша історія. Відпочити під час читання не вийшло абсолютно. По-перше, Каррізі пише специфічно. Хоч це і не перша його книга, яку я читаю, але все одно треба деякий час, щоб звикнути до цього стилю. По-друге, тут багато персонажів і подій, які спочатку здаються розрізненими, але поступово сплітаються в єдиний сюжет. Якщо не бути уважним, легко загубитися у всіх цих деталях і втратити важливі нитки сюжету. По-третє, автор стрибає в часі: сьогодення, кілька днів тому, кілька років тому. І якщо ти неуважний читач — пиши пропало. У книзі є два основних героя. Сандра - фотограф-криміналіст, і Маркус - священник з особливими обов'язками і частковою втратою пам'яті. Вони обидва слідують підказкам і зрештою перетинаються у своїх розслідуваннях. Окремо варто сказати про атмосферу. Місцями книга має майже містичний відтінок, що не дивно, враховуючи її тематику: релігія, секретні ватиканські служби, пошук істини та вищої справедливості. Роман просякнутий Римом – старовинні будівлі, вузькі вулички, каплиці, таємні ходи, тощо. Є тут трохи Парижа та Праги, але найнеочікуваніший сюжетний поворот - один із персонажів опиняється у Прип’яті. Схоже, автору було недостатньо загадкової атмосфери, тому він вирішив додати ще й моторошний привид Чорнобиля. Але якщо витримати весь цей хаос і не кинути читання, фінал зносить дах. Враховуючи такий кінець, я в повному ахуї і не маю жодного уявлення, куди автор поверне сюжет у наступних книгах. Але дуже цікаво дізнатись!