НепрОсті

📘 "Непрості" 👤 Тарас Прохасько ⭐️ оцінка: 5 волохатих аґрусів з 5 💬 враження: тисячі місць і слів коли в музеї підходиш до якоїсь картини, то маєш два варіанти, як із нею взаємодіяти. перший: шлях задрота експерта, коли дізнаєшся все про художника, епоху, склад фарби і символізм кожної мухи на натюрморті; другий: шлях самурая, коли ідеш за відчуттями, прислухаєшся, подобається тобі чи ні, спостерігаєш, які виринають емоції. обидва шляхи чудові, і для мене "Непрості" стали тим твором, який…

НепрОстое чтиво Какая-то невероятная, странная и одурманивающая сознание книга, которую мне все же удалось дочитать, несмотря на относительно небольшое количество страниц, но вот удалось ли понять? Не пойму до сих пор. Хочется ее перечитать, чтоб снова испытать себя, но боязно, потому что при первом прочтении она произвела на меня неизгладимое впечатление, при этом сложно понять, это впечатление негативное, позитивное или же даже отвращающее? Не знаю, но то ли говор, стиль автора, то ли какая-то…

Повільність буття А читати цю книгу слід повільно, неквапливо, ніжче титли і коми (як, зрештою, і оце щось силуватися написати свій відгук про неї), бо інакше НепрОсті не зрозуміють вже тебе, і образяться. Взагалі, творчість натурософа Прохаська є дуже органічною і неквапливою. Неможливо не розчинитися в тому ритмі, призвичаїтися до цього вегетативного набування і стати частиною нього. На відміну від того стереотипного життя, яке для нас написали американські маркетологи в 70-их роках 20…

"...найлегше красу запам’ятовувати через речі. Речі тривкі, вони переходять з історії в історію." Вперше я схибила тоді, коли мала намір Прохаська прочитати чи радше проковтнути, проте я й сама не підозрювала, що ідея ця приречена на поразку. Прохаська треба читати без "про-", інакше доведеться повертатися до нього знову і знову, що, звичайно, не найгірше заняття. Однак варто на мить відволіктися - і найважливіше просунулось повз тебе у невідомому напрямку. А що може бути безглуздіше, ніж читати…

непроста історія Ця книга для мене дійсно стала непростою. Не непростою в читанні, бо кількість сторінок дозволяє прочитати її за один вечір, і нібито всі написані слова легкі, а саме непростою в розумінні, бо я не змогла винести з цієї книги абсолютного нічого, не змогла ці легкі слова скласти в цілісну картинку. Вона виявилася занадто складною для мого розуму. Як кажуть: не для середніх умів. Принцип побудови тексту дійсно цікавий. Кожна наступна частина ніби доповнює попередню. І ніби десь…

Чарівна реально-нереальна історія НепрОста і цікава історія, в якій реальні події межують з вигаданими легендами. Один і той самий епізод розглядається з різних ракурсів, що доповнюють картину. Історія розвивається з певними повтореннями, тому іноді у певні уривки неможливо одразу повірити. А читач мусить розгадувати авторські ребуси. У історії присутня любовна лінія, яка зачаровує та приголомшує. Головний герой Себастян кохається зі своєю донькою, а можливо і не донькою. Навчає її багатьом…

Художня література Є таке поняття "художня література". Для мене книги Тараса Прохаська є гарним зразком художньої літератури. Автор пише так, наче малює картину. Мазок за мазком. Дуже точно і дуже красиво. Лаконічно і виразно. Довершено. Мене захоплюють навіть окремі мазки-речення. Чого варт лише такі "Незабаром мала статися зима", або "Червоний білий африканець". Є щось чарівне, таке, що заколисує, чи несе, як карусель, в перераховуванні (наче нанизуванні) назв, доповненні і розгортанні…