Пазл

💡 Перші враження: Початок чіпляє. Автор вміє створювати атмосферу параної, постійної тривоги та запитань без відповідей. Все обіцяло перетворитись на крутий психологічний трилер з домішками хорору за рахунок атмосфери. 📌Фінальні враження: Дійсно, деякі сцени - прям моторошні. Читаєш, тобі неприємно, але не відпускає. Чим далі - тим дивніше. Іноді хотілося кричати в книгу: "ЩО ТУТ, БЛЯТЬ, ВЗАГАЛІ ВІДБУВАЄТЬСЯ?!" Але… є одне «але». ❌ Що не зайшло: 📎Самоспойлер: На жаль, Тільє вирішив кинути нам ключ до розв'язки ще майже на старті. Першу підказку я якось проґавив, але в середині книги він підсовує ще одну - і от тут вже все стало на свої місця. 📎Очікуваний фінал: Той фінал, що мав би винести мозок, для мене виявився просто механічним складанням пазлів. Вибуху не сталося. Було цікаво, але без того самого вау ефекту. 🤔Можливо, це вже профдеформація. З кожним новим трилером я починаю раніше вгадувати, хто вбивця, і куди воно все йде. ❤️‍🔥Схоже, мені варто на деякий час відійти від трилерів і спробувати, скажімо, роментезі. Там хоч інтрига не в тому, хто вбивця, а хто кого трахне😅А здивування буде не від розв'язки, а від нових поз😃 📌 Висновок: Все одно вдячний Тільє за цю гнітючу атмосферу - вона справді давить, і це вже щось! Попри все, книга залишає по собі слід. І я вже взявся за ще одну його історію - сподіваюсь, вона дасть мені той самий емоційний стусан, якого тут трохи забракло.